Якщо під руками є шахова дошка та набір шахів та шашок можна зіграти декілька ігор. Деякі з них були описані на інших сторінках, на них буде подано посилання. А деякі ігри будуть описані прямо тут.

Насправді ігор для дошки 8 на 8 є дуже багато, тут лише вибірка тих, які я вважаю найоригінальнішими та найкращими. Всі наступні ігри я пробував грати сам, окрім шахових варіантів.

Спочатку буде про найпоширеніші ігри, такі як шахи, шашки куточки та дитяча вовки-та-козлик. Потім – короткий опис кількох шахових варіантів таких як шахи-960, шахи до трьох шахів, анти-шахи та король пагорба. Далі буде про деякі менш відомі ігри з відносно простими правилами: магараджа, прорив, переходи, королівські перегони та древньо-грецька полеїс. І на завершення – дві мало не культові гри Лінії Дій та Арімаа.

Найпоширеніші ігри на шаховій дошці

Очевидно, що на цій дошці можна зіграти в шахи та шашки. Про ці ігри можна почитати в наступних статтях:

За бажання можна навіть зіграти в Тайські шахи, замінивши пішаків шашками – гра дуже схожа на шахи і є більш архаїчним її варіантом. Тайські шахи – це гра з живою традицією і вони дуже популярні в Тайланді. Заради цікавості також можна зіграти в Шатранж. Шатранж та Тайські шахи описуються тут:

Та й шашок є багато різних варіантів – можна спробувати зіграти в турецькі чи тайські шашки, англійський чекерс чи піддавки.

Але окрім цих ігор, що можна зіграти ще?

З дітьми можна зіграти в просту мисливську гру “вовки та заєць”. В цій грі вовки мають знерухомити зайця, а заєць має прорватися крізь ряд вовків. Ця гра навряд чи зацікавить дорослих гравців, хіба для того, щоб знайти виграшну стратегію.

Також є гра куточки – домашній варіант гри “гальма”. В ньому гравці мають якомога швидше переставити свої фішки в протилежний кут.

Обрані варіанти шахів

Шахових варіантів – безліч. І можна до них ставитися скептично, адже якщо вам подобаються шахи, навіщо грати їх варіант? Але я таки згадаю чотири з них, які можна спробувати зі звичайним набором. При чому як мінімум в один із цих варіантів грають дуже серйозні шахові гравці. З цього варіанту і почну.

Шахи-960

Правила шахів – ті самі, але початкова позиція фігур обирається випадковим чином. Пішаки, як і завжди стоять у другому ряду, але перший ряд – повністю перемішаний. При цьому позиція білих має бути дзеркальною до позиції чорних. При цьому слони мають стояти на полях різних кольорів, а тури мають стояти по різні сторони короля, щоб зберігалися два рокірування.

Щодо рокірування – воно в цих шахах трохи дивне. Якщо гравець робить рокірування в сторону стовпця a, то король стає на стовпець “c”, а тура – на стовпець “d”. Якщо ж в сторону стовпця “h”, то король стає на стовпець “g”, а тура – на стовпець “f”. Тобто з одного боку – вони встають на ті самі місця, як і в звичайних шахах. Але з іншого боку – таке рокірування виглядає вкрай дивним і не очевидним, особливо коли король і тури стоять в дуже нестандартних місцях. Є певні пропозиції щодо покращення цих правил, але тут я їх розглядати не буду.

Початкових позицій в таких шахах – 960, звідси і назва. Ці шахи свого часу популяризував Боббі Фішер. Основною ідеєю цього варіанту було відмовитися від завчених дебютів. З цього варіанту проводять чемпіонати і там беруть участь відомі шахісти, в тому числі Маґнус Карлсен, тому ставитися до цього варіанту скептично не варто.

Шахи до трьох шахів

Вся суть варіанту розкрита в назві. До звичайних правил додається ще одна виграшна умова – гравець програє, коли його королю ставлять третій шах.

Цей варіант суттєво змінює стратегію, адже тепер заради шаху можна і пожертвувати фігурою, чого в оригінальних шахах, очевидно, нема.

Анти-шахи

Або шахи-піддавки. Ціллю є позбавитися всіх фігур, або увійти в позицію, з якої немає легальних ходів.

Додаткові зміни до правил:

• якщо у гравця є можливість побити фігуру – він зобов’язаний це зробити
• якщо таких ходів є декілька – гравець може обирати будь-який з них
• шахів та матів нема – король поводить себе як звичайна фігура, його можна побити і гра продовжується далі

Король пагорба

Англійською King of the Hill. До звичайних правил шахів додається наступна виграшна позиція: якщо король зайшов на одне з чотирьох центральних полів, то цей гравець переміг. При цьому король може зайти на центральне поле навіть під шах – це все одно перемога. Але в інших місцях на дошці діють звичайні правила.

Що цікаво в цьому варіанті – це те, що навіть в ситуації король проти короля, що є очевидною нічиєю у звичайних шахах, тут таки якийсь гравець швидше дійде до центральних полів та переможе.

Менш відомі ігри

Магараджа

Асиметрична гра, чимось схожа на мисливські ігри.

Один гравець грає за чорних звичайною шаховою армією, а в другого – лише одна біла фігура – магараджа. Магараджа може походити як ферзь, або як кінь. Магараджу на початку гри гравець ставить на довільне поле в першому ряду.

Чорні ходять першими. Ціллю чорних є поставити мат магараджі. Ціллю магараджі є поставити мат чорному королю.

Діють ті ж самі правила, що і в звичайних шахах, окрім одного – пішаки не перетворюються, коли доходять до восьмого ряду, а просто залишаються там стояти. Якби такого обмеження не було, то чорний би просто проводив свої два крайні пішаки до восьмого ряду і перетворював їх на ферзів. А з трьома ферзями поставити мат магараджі – дуже просто.

За ідеальної гри чорні виграють, але досягти цього не просто. Гра, як і мисливські ігри цікавіша для чорних, але за магараджу легше грати.

Прорив

В оригіналі – Breakthrough. Гра з дуже простими правилами і цим вона приваблює.

Ціллю гравців є довести свого пішака до останнього ряду.

В кожного гравця на початку гри по 16 пішаків. Оскільки інших фігур тут нема, можна грати звичайним шаховим набором і уявляти, що інші фігури – це теж пішаки, або грати двома наборами шашок.

Пішаки ходять трохи інакше ніж в шахах. Ходять вони на одну вперед, або косо вперед. Тобто пішаку доступно три поля перед ним. Ніякого першого довгого ходу в нього нема. А б’ють пішаки так само як в шахах – на одну косо вперед.

Хто перший довів свого пішака до протилежного краю – переміг. Нічий тут бути не може.

В оригіналі гра гралася на полі 7 на 7 і в кожного гравця було по 14 пішаків. Хоча, здавалося б, різниця невелика, але дебют на полі 8 на 8 дещо повільніший. Якщо хочете – скоротіть поле на один ряд (хай чорні ставлять пішаків на шостий та сьомий ряд), щоб скоротити дебют. Стовпець можна не забирати, адже проблема повільного дебюту не в ширині, а в довжині поля. Але для повної автентичності – можете закрити і його.

Гра проходить досить динамічно, навіть на полі 8 на 8. Фігури тут можуть рухатися лише вперед, тобто ніяких повторень ситуацій на дошці. При чому завжди є можливість або походити, або побити. Нічия в цій грі – неможлива.

Переходи

В оригіналі – Crossings. Тут, як і в попередній грі, треба дійти до іншого краю дошки, але ходити можна як самотніми фішками, так і групами. Гра, котра є попередником гри Epaminondas, також чимось схожа на популярну гру Abalone, де можна рухати фішки групами.

В кожного гравця 16 фішок, котрі він виставляє в перші два ряди. Фішки, як і групи можуть ходити в довільну сторону (ортогонально, чи діагонально). Самотня фішка може ходити лише на одне поле. Але якщо пересувати групу (їх називають фалангами, хоча мені вони більше схожі на гусениць) – вона може рухатися до тої кількості клітинок, скільки у фаланзі є фішок. Наприклад фаланга з трьох фішок може рухатися на одну, дві чи три клітинки. При чому група з фішок – це ті фішки, що йдуть одна за однією, а не поруч, тобто у фаланги є “голова” і “хвіст”. Гравець може розбивати фалангу (наприклад походити першими двома фішками, але тоді він зможе піти щонайбільше на дві клітинки). Для того, щоб пересунути фалангу, замість того, щоб сунути фішки одна по одній, можна перестрибувати “фішкою-хвостом” усі фішки у фаланзі, щоб вона ставала “фішкою-головою”. Три таких стрибки дорівнює ходу на три клітинки.

Група фішок може побити одну фішку – якщо перша фішка фаланги приземляється на чужу фішку, що є самотньою, або належить до меншої фаланги. При цьому враховується лише та фаланга, котра знаходиться за напрямком ходу, тобто ці дві фаланги ніби врізаються чоло в чоло.

Фішка, що доходить до кінця дошки – заморожується. Вона не може ходити і її не можна побити. Зазвичай це означає виграш, але іншому гравцю таки дається шанс і якщо він теж довів фішку до кінця дошки наступним ходом, то його фішка теж заморожується і гра продовжується. Відповідно абсолютне точне правило перемоги наступне – якщо на початку свого ходу у гравця на останньому ряді більше фішок, ніж у суперника, він перемагає.

Гра – динамічна і дуже тактична – адже сильну фалангу – наприклад з чотирьох фішок, можна атакувати збоку навіть малою фалангою і зменшити її, або розбити на дві частини. Тому бездумно будувати довгі фаланги не дає особливої переваги, якщо суперник добре зманеврує своїми меншими фалангами.

Королівські перегони

В оригіналі – Racing Kings. Оригінальна гра, де гравці змагаються, хто першим доведе свого короля до краю дошки, при чому обоє починають з того самого боку.

Грається на шаховій дошці і гравці розставляють свої фігури на першому та другому ряду. Ферзь стоїть в куті, перед ним – король, в другій колонці – дві тури, в третій колонці – два слони, а в четвертій колонці – два коні. Чорні віддзеркалюють позицію – тобто коні гравців стоять поруч. Пішаків тут нема.

Білі ходять першими. Ціллю є довести короля до останнього (восьмого) ряду. При чому, якщо чорний завів свого короля одразу наступним ходом після білого, то це – нічия.

Фігури ходять так само як в шахах. Важливо є те, що фігури одне одну бити не можуть. Мало того – не лише свого короля не можна заводити під шах, але шах не можна ставити навіть чужому королю. Тобто шах в цій грі – заборонений.

Для чого тоді потрібні фігури? Для того, щоб поставити їх так, що чужий король не зможе пройти крізь поля, що знаходяться під боєм. А з іншого боку – щоб прикритися від шахів суперника.

Грається швидше ніж шахи, але, як це не дивно, схоже, що малим дітям в цю гру важче грати ніж в самі шахи. Малим дітям подобається бити фігури, а от “шах” чи “мат” для них трохи складний – їм завжди хочеться короля побити. А ідея того, що шах навіть ставити заборонено – для них взагалі чужа. Відповідно в цій грі немає найцікавішого для них моменту, а найскладніший присутній і ще й в ускладненій формі. А от чи зацікавить ця гра двох дорослих гравців – це питання. Але в гри оригінальні правила, вона швидко грається і для різноманітності можна спробувати і її.

Полеїс

Загадкова грецька гра, правила котрої нам достеменно не відомі. Ціллю є або побити усі фішки суперника, або знерухомити їх. Тут використовується особливий спосіб побиття – оточенням, яке також використовується у грі “тавлія”. Оскільки таке побиття дає величезну перевагу захисту перед нападом, треба було певним чином змінити правила, щоб це виправити. На наступній сторінці подається така спроба. Це – власна реконструкція цієї гри, котра далеко не відходить від більш поширених реконструкцій, але є цікавішою та динамічнішою – що було доведено пробними іграми.

В правилах вказано, що треба грати набором по 16 шашок кожному гравцю, але теоретично можна обійтися і звичайним шашковим (24 фішки), або, краще, нардовим (30 фішок), набором.

Маловідомі ігри з культовим статусом

Є декілька маловідомих ігор, котрі мають своїх палких послідовників і мало не культовий статус. Такими є гра “Tak” та серія ігор GIPF. Їх, втім, на шаховій дошці звичайним набором не зіграєш. Зате є ще дві гри, котрі, як то кажуть, теж широковідомі у вузьких колах – це Арімаа (Arimaa) та Лінії дій (Lines of Action). І їх вже можна зіграти на шаховій дошці.

Lines of Action

Лінії дій (Lines of Action) можна зіграти набором шашок на шаховій дошці. В неї незвично все – як механіка, так і умови перемоги. Правила “ліній дій” хоч і незвичні, але досить прості та короткі, і подані тут повністю. Гра має велику кількість прихильників і неодноразово згадується в контексті найкращих абстрактних ігор.

Ціллю гри є об’єднати всі свої фішки в одну безперервну фігуру на дошці – фішки мають бути поєднані або ортогонально, або діагонально. При цьому, якщо в гравця лишилася одна лише фішка – він автоматично перемагає, адже одна фішка таки утворює одну безперервну фігуру.

На початку гри гравці ставлять свої фішки по периметру дошки, пропускаючи кути. При цьому фішки одного кольору займають протилежні краї.

За хід гравець має пересунути одну свою фішку в будь-якому напрямку – чи то ортогонально, чи діагонально. Але є одна умова – фішка має походити рівно на ту кількість клітинок, скільки фішок – своїх чи чужих – є на діагоналі, чи ортогоналі, вздовж якої вона ходить. Фішка має право перестрибувати власну фішку, але чужу фішку перестрибувати – заборонено. Якщо фішка приземляється на фішку чужого кольору – то чужа фішка б’ється і знімається з дошки. На фішку свого кольору приземлитися не можна. Зауважу, що бити фішки не є основною ціллю в цій грі.

Якщо так склалося, що після ходу гравця обидва кольори утворюють суцільну фігуру, то це або нічия, або перемога гравця, котрий востаннє ходив – залежить від домовленостей.

В цій грі дуже складно прорахувати ходи наперед, адже те, на скільки клітинок фішка може походити залежить від того, скільки фішок є на ортогоналях чи діагоналях – а це може змінитися з ходами суперника. Когось це приваблює, когось навпаки – відраджує. Також ця гра вкрай абстрактна – як правила ходів, так і умову перемоги складно пояснити зрозумілими та близькими словами. Наприклад в ґо гравці захоплюють територію, в шахах – воюють між собою і пробують вбити короля, а лисицях та гусях – гуси намагаються злапати лисицю. Що роблять фішки в “лініях дій”? Чому вони ходять саме так? Але гра й справді оригінальна і якщо ви шукаєте щось цікаве та нове – спробуйте “лінії дій”. А от чи вона вам сподобається – це вже побачите самі.

Арімаа

Арімаа обіцяла бути грою з простими правилами, в якій людина буде сильнішою за комп’ютер і це було її основним маркетинговим ходом. Але комп’ютер переміг найкращих гравців в Арімаа вже у 2015-му, тому ця гра значно втратила на своїй привабливості. Та в неї все одно лишилися палкі прихильники, котрі вважають гру Арімаа мало не кращою за шахи, тому хочеться про неї згадати.

Арімаа можна зіграти звичайним набором шахових фігур (плюс, бажано, чотири монетки). Правила гри Арімаа не є складнішими за правила гри в шахи, хоч і механіка там є досить незвичною – а саме для того, щоб побити фігуру, її треба заштовхати, або затягнути в пастку (одне з чотирьох полів на дошці) сильнішою фігурою. Ціль гри – довести свого зайця (пішака) до другого кінця дошки. Попереджаю – гра триває не коротше, а то й довше ніж шахи.

Повні правила, як і коротка історія цієї гри на наступній сторінці:

Сторінки про деякі згадані ігри:

• Шахи 960 (Wikipedia) 
• Три шахи (chess.com) 
• Король пагорба (chess.com) 
• Анти-шахи (lichess.org) 
• Магараджа (Wikipedia) 
• Прорив (Wikipedia)
• Переходи (Wikipedia)
• Королівські перегони (chess.com)
• Лінії дій (Wikipedia) 

Багато ігор можна зіграти проти комп’ютера на цих сайтах:

• Board Space
• Ludii Games
• Abstract Board Games
• IGGameCenter

В шахи, в тому числі в згадані вище варіанти можна зіграти тут

• chess.com

Злет та падіння Арімаа

Арімаа – гра, що їй пророкували велике майбутнє. За короткий час після виникнення вона знайшла велику кількість прибічників і її ім’я часто виринало в списку найкращих абстрактних ігор. Це – найкраща абстрактна гра 2011-го року за версією Games Magazine та стратегічна гра року 2010-го року за версією Creative Child.

Що ж стало причиною цієї популярності? На автора цієї гри – Омара Саеда (Omar Syed) – дуже вплинула перемога комп’ютера Deep Blue над Гарі Каспаровим. І він створив Арімаа з єдиною ціллю – зробити гру, що за правилами не складніша, а то й простіша за шахи, в яку легко грати людям, але в яку було б дуже складно грати комп’ютерам. І йому це вдалося. Всі були в захваті. В Арімаа дійсно прості правила, людині дійсно легко в неї грати, але водночас комп’ютеру вона була не під силу.

Ця гра не стала одразу відомою широкому загалу, але між ентузіастами настільних ігор лиш за декілька років існування вона стала неймовірно популярною. Організовувалися турніри, навіть писалися книги по стратегії. Адже кому б не хотілося довести свою перевагу перед комп’ютером? Омар Саед запропонував приз на десять тисяч доларів, хто зможе написати програму, котра перемагає трьох обраних гравців в Арімаа. І впродовж багатьох років люди безжально перемагали в комп’ютера. Популярність її зростала, майбутнє виглядало сонячно і ще трохи і вона могла б стати другими шахами.

Все це було перекреслено в квітні 2015-го року, коли програма Дейвіда Ву (David Wu) перемогла у людей в чемпіонаті. Для Арімаа-громади це був удар, від якого вона вже не оговталася.

Раптом Арімаа стала звичайною собі грою. Непоганою, навіть хорошою, але нічим не особливою, якщо врахувати, скільки нових абстрактних ігор ще існує і постійно з’являється. І раптом люди почали усвідомлювати усі мінуси цієї гри.

Виявилося, що гра – візуально неприваблива. Фігури складно відрізнити одне від одної, а срібно-золота гама фігур виглядає кічово. Та й твариняча тема (слони, верблюди, коні, собаки, коти та зайці) не додає грі серйозності і справляє оманливе враження забавки для дітей. Що рятує, що цю ж гру можна грати шаховими фігурами на звичайній шаховій дошці.

Виявилося, що гра триває довше ніж шахи. Від серйозної партії треба очікувати мінімальну тривалість у годину, а частіше – довше. Людям і на шахи складно знайти час, але шахи хоча б відомі на весь світ. Як знайти людину, що погодиться грати у ще довшу гру Арімаа? Звісно можна піти онлайн, але і там гравців небагато.

Виявилося, що комп’ютерних програм “Арімаа” майже нема. І причина цьому – ця гра була запатентована і її не можна було запрограмувати та розповсюджувати просто так. І хоча складно звинувачувати автора гри в тому, що він її запатентував, але розповсюдженню гри це не сприяє. Наприклад зараз неможливо знайти гру Арімаа під телефон Андроїд, щоб її спробувати зіграти на телефоні проти комп’ютера. На щастя лишився ігровий сервер, на якому досі можна грати як проти комп’ютера, так і проти інших людей.

Громада Арімаа розвалилася. І хоча гравці Арімаа у 2015-му році переконували, що нічого не змінилося, адже гра – все одно хороша, яка різниця чи переміг комп’ютер людину, чи ні, таки змінилося все. Основна зачіпка для приваблення нових гравців зникла. З гри, в яку не може грати комп’ютер, вона перетворилася на гру зі срібно-золотими слониками.

Форум поступово замовк, новин майже не прибувало, сайт не оновлюється. Парадоксально – раз в рік там з’являються новини про проведення чергового турніру, але весь сайт досі рясніє описами того “чому комп’ютеру важко грати в Арімаа” і прямо на основній сторінці (станом на 2026-ий рік) так і лишилася фраза “10 000 доларів досі чекають свого переможця”, що, як ми знаємо, вже з десяток років – неправда.

При цьому всьому гра дійсно подобається людям, котрі витратили деякий час (хоча б декілька годин гри), щоб її опанувати. Там дійсно глибока стратегія і тактика – не дивно, що комп’ютер не одразу зміг перемогти людину. І там дійсно прості правила. Та й громада Арімаа хоч і розвалилася, але остаточно не вмерла. Ігровий сервер – живий, на ньому досі грають, хоч і не дуже багато.

Тож чи варто грати в Арімаа? Якщо у вас достатньо часу і є шаховий набір – то швидше так, ніж ні. Якщо вам не заважає її повільність і вам подобаються ігри, де треба добре подумати – ця гра для вас. Врахуйте, що це – не варіант шахів, а зовсім інша гра. На відміну від багатьох інших сучасних абстрактних ігор, котрі страждають на одну з двох хворіб – або велика перевага першого гравця, або велика схильність до нічий – Арімаа не страждає на жодну з них. В неї грали дуже багато годин і досі не знайшли серйозної хиби. Вона й справді могла б стати у майбутньому класичною. І якщо вас зацікавила ця гра, спробуйте зайти на ігровий сервер і зіграйте проти комп’ютера, а то й проти людини.

Я вже давно чув про Арімаа і все відкладав її на майбутнє. Адже мені самому було цікаво зіграти в гру, котра не під силу комп’ютеру. А в момент, коли таки вирішив в ній розібратися, виявив, що я запізнився на років 11. Втім, я таки витратив на неї трохи часу і не пошкодував.

Правила гри

Якщо ви хочете спробувати Арімаа, то нижче подані її правила. Врахуйте, що в Арімаа досить незвичний спосіб побиття фігур – їх треба “заштовхати”, або “затягнути” у пастку.

Також зауважте, що в Арімаа по діагоналях нічого не відбувається – ні штовхання, ні ходів, ні тягання. Тобто, якщо написано, що фігури знаходяться поруч, то вони знаходяться поруч по ортогоналі (вертикалі чи горизонталі).

Основні правила наступні:

В кожного гравця є шість видів фігур. Від найсильнішого до найслабших це – один слон, один верблюд, два коні, дві собаки, два коти і вісім зайців. Їх можна спокійно замінити шаховими фігурами.

На початку гри білий розставляє свої фігури у свої два ряди в довільному порядку (на відміну від шахів фіксованої позиції тут нема). Потім те ж робить чорний. Білі ходять першими.

Всі фігури ходять однаково – вони роблять один крок вправо, вліво, вперед чи назад, окрім зайця, який не може самостійно ходити назад (але назад його можуть штовхати чи тягнути суперники, див. нижче).

За хід гравець має зробити від одного до чотирьох кроків.

Сильніша фігура може штовхнути, або потягнути слабшу фігуру суперника – штовхання, як і тягання рахується за два кроки, адже при цьому рухаєтсья дві фігури.

Штовхання працює так: якщо своя сильніша фігура стоїть поруч із слабшою фігурою суперника, то фігура суперника рухається на довільне пусте місце по ортогоналі, а на її місце ставиться власна фігура (штовхання, як і тягання не обов’язково відбувається по одній лінії).

Тягнеться фігура схожим чином, лиш навпаки – своя фігура робить один крок, а на її місце ставиться відповідна чужа фігура.

Хто завів свого зайця до протилежного краю – переміг. Втрата усіх зайців – програш.

Чотири поля на дошці – це “пастки”. Їх бажано якось позначити – наприклад монеткою. Це – поля c3, c6, f3 та f6. Якщо фігура потрапляє в пастку і поруч немає своїх фігур, вона знімається з дошки. Якщо ж ортогонально біля пастки стоїть довільна своя фігура (навіть заєць), то фігура – в безпеці і з дошки не знімається. Це також означає, що якщо своя фігура, наприклад кіт, стояла в пастці, а її підтримувала власна фігура поруч, наприклад пес, і суперник відтягнув пса від пастки, то кіт провалюється в пастку, адже він вже там не в безпеці.

Сильніша фігура заморожує слабшу чужу фігуру, якщо біля тої немає поруч своєї фігури. Наприклад – якщо свій слон стоїть біля чужого коня, то кінь заморожується і не може рухатися; але якщо при цьому біля коня стоїть довільна дружня фігура, наприклад кіт, то заморозка не працює і кінь може спокійно рухатися. Це також означає, що, наприклад, заєць не може просто так пройти повз чужого собаку, якщо поруч немає дружніх фігур, а заморожується щойно до собаки доходить.

Особливі ситуації:

• тягання – це атомарна дія і вважається, що дві фігури рухаються одночасно. Це означає, що можна потягнути фігуру, але самому при цьому впасти в пастку.
• якщо під час ходу заєць потрапляє на останній ряд, але в кінці ходу він там не лишився – то це не вважається виграшем і гра продовжується (може відбутися під час двох штовхань/тягань)
• не можна пропускати ходи, або робити такий хід, котрий не змінює положення на дошці після його виконання
• повторювати ту саму ситуацію на дошці тричі – заборонено
• гравець, котрий не може зробити хід – програв

Для візуалізації цих правил, можете передивитися наступні відео (англійською).

• How to play Arimaa (Triple S Games)
• How to Play Arimaa (full version) (Arimaa Game)

Деякі сайти

• Головний сайт Арімаа
• Про приз на сайті Арімаа
• Ігровий сервер на сайті Арімаа
• Про перемогу комп’ютера на Kingpin
• Вікі-книга по стратегії
• Стаття про перемогу комп’ютера на BGG

Ціллю гри є першим перемістити свої фігури в протилежний кут.

На початку гри гравці ставлять фішки в протилежні кути. Ходять гравці по черзі. 

За один хід гравець може або перемістити одну свою фішку на одне вільне поле ортогонально (тобто вертикально чи горизонтально), або зробити один, чи декілька стрибків своєю одною фішкою через власні, або чужі фішки – теж ортогонально. Фішка може зробити скільки завгодно стрибків за хід, але кожен з цих стрибків може бути лише через одну фішку, тобто стрибати через дві і більше фішок одночасно не можна.

Обмежень по ходу назад нема, хоча це рідко коли треба робити.

Побиття в цій грі нема. Стрибок можна завершити коли завгодно.

Ціллю є завести свої фішки на стартову позицію суперника. Хто першим завів свої фішки в протилежний кут – переміг.

В цій грі є ще декілька правил:

• Якщо чорний завів свою останню фішку одразу після того, як це зробив білий – то це – нічия.
• Якщо гравець вперто не виходить з власного кута лише для того, щоб завадити супернику його заповнити, то він програє. При чому “вперто” – це більше ніж сорок ходів.

Є декілька варіантів початкового розташування фішок: квадрат 3х3; прямокутник 3х4; 10 фішок у куті.

Також є варіант, де фішки можуть додатково стрибати діагонально.

Для гри бажано мати набір шашок, але це – не обов’язково, можна грати і шаховими фігурами.

Гра куточки, мабуть, виникла, як домашній варіант гри Галма. Галма, своєю чергою,- це гра з середини дев’ятнадцятого століття і грається на дошці 16 на 16.

Схожою грою є також “Китайські шашки”, яка, втім, не є ані китайською, ані шашками.

Для того, щоб походити гравець витягає всі зернятка з однієї зі своїх ямок, а потім кладе всі ці зернятка по одному в наступні ямки по черзі по колу – за або проти годинникової стрілки. Цей процес називається “сіяння” або “сівба” – зерна ніби сіються по дошці.

В деяких манкалах хід складається з одної сівби – гравець бере зернятка, сіє їх і після цього хід завершується. Але в багатьох іграх є так звана естафетна сівба. Коли останнє зернятко потрапляє в непусту ямку, то гравець бере всі зерна з цієї ямки і продовжує сівбу. І це продовжується допоки гравець не потрапить останнім зернятком у пусту ямку – або за інших обставин залежно від гри.

За деяких обставин гравець може забрати зернятка суперника – усталеної термінології в нас для цього нема – я використовую слово захоплення, або, частіше, збір для збереження землеробної тематики (слово “бій”, або “побиття” більш притаманне військовим іграм типу шахів). Зібрані зернятка або забираються з поля, або певним чином засіваються у власні ямки.

Манкали для нас – дуже незвичні ігри. Але коли люди пробують, то вони їм подобаються. Манкала – медитативна гра, особливо якщо там естафетна сівба. Брати зернятка в руки, сіяти по одному в ямки, слухати як вони цокотять – все це заспокоює та приносить насолоду. І подобаються манкали як дорослим, так і дітям. Окрім того, манкали розвивають математичне мислення та пам’ять, адже для того, щоб правильно прорахувати хід треба добре розуміти де скільки зерен лежить і куди потрапить останнє зернятко із сівби.

Найпоширеніша на наших теренах є гра калаха, що грається на полі 2 на 6. На жаль, калаха – це не та гра, яка може зацікавити серйозного гравця, та на щастя з тим же набором можна зіграти в оваре – котра є значно цікавішою, з неї навіть проводять турніри, а її правила нічим не складніші за правила калахи. Тож купуйте калаху, але грайте в оваре. Про гру оваре можна почитати на наступній сторінці:

Про інші ігри на тій самій дошці 2 на 6 розказано на сторінці:

Якщо вас зацікавили манкали – раджу також придбати або зробити дошку 4 на 8, оскільки є багато ігор з такою дошкою. Найпростішою з них є гус – якщо ви хочете зіграти з дитиною – то це саме та гра, яка потрібна. Якщо вас цікавить щось серйозніше, то спробуйте омвесо – правила там теж не дуже складні та їх легко освоїти. Але якщо вас не лякають складнощі, то зверніть увагу на бао ла кісуахілі – це найскладніша і дуже цікава манкала з широким полем для діяльності. Але для початку можна спробувати її простіший варіант бао ла куджіфунза або схожу на неї бао ла кімасаї.

Про ці ігри можна прочитати на сторінці:

Про саму бао ла кісуахілі є окрема сторінка:

Якщо вас так само як і мене захопили чотирирядні манкали, додаткова інформація знаходиться тут:

В деяких іграх дошки – довші, в деяких коротші. Окрім дошок на два та на чотири ряди, є також дошки на три ряди. Я ж наводжу приклади лише тих ігор, які можна зіграти на найпопулярніших на заході дошках. Якщо ж у вас немає можливості купити дошку для манкали, то можете зробити дошку власноруч склеївши докупи декілька лотків для яєць, а замість зерняток використавши, наприклад сухий горох – тоді ви не будете дуже обмежені в наявних розмірах дошок.

Взагалі зазвичай людям вистачає декількох ігор в манкалу, а буває, що і лише одної. Величезне різноманіття ігор в манкалу – а їх кілька сотень – пояснюється їх географічною віддаленістю та незалежною одне від одного еволюцією. Більшість манкал можна погрупувати у декілька сімейств, всередині котрих правила різняться дуже слабо. Відповідно грати у всі манкали геть не обов’язково. Тим паче деякі з них еволюціонували не в надто цікаві варіанти – в деяких державах манкали вважають негідною забавкою для дітей, коли як в інших вони навпаки вони сприймаються як ігри, в які грають лише справжні чоловіки. Згадані на цьому сайті ігри по можливості покривають усі найважливіші ігри та сімейства, тому їх має вистачити.

Втім, є ще одна гра, котра вартує того, щоб її згадати – це дуже популярна в Центральній Азії гра тогиз кумалак, котра віддалено схожа на боненшпіль. Але для неї потрібна особлива дошка, тому що інакше дуже складно на око визначити в яких ямках – парна кількість, а в яких – ні, а це – дуже важливо для цієї гри. Або можна зіграти в цю гру онлайн.

Кому ж все таки хочеться ще глибше зануритися в світ манкали, раджу такі джерела:

• Вже згадана сторінка Mankala World
• та список традиційних манкал на ній же
• Книга з великою кількістю ігор в манкалу на сторінках 158-256: “A history of board-games other than chess” by Murray, H. J. R. (Harold James Ruthven)

Якщо ви ще взагалі не знайомі з манкалами, тоді перейдіть на сторінку:

Тут – декілька додаткових менш відомих ігор та фактів. Додатково є список ігор погрупований по сімействах.

Катра Фандатсака

Схоже, що це – предок бао ла кісуахілі.

Початкове положення:

0 0 0 0 0 0 0 0
0 1 1 1 1 1 1 0
0 1 1 1 1 1 1 0
0 0 0 0 0 0 0 0

Правила ті ж самі, що для бао ла кісуахілі, але без дому (нюмби) та без блокування. Всі решта правил – присутні. Зауважте – гра одразу починається із захоплень зерен суперника.

• Катра Фандатсака на Mancala World

Катра Бе

Також відома під назвою Катра Сакалава. Дуже схожа на попередню гру, але додаються “доми”. Тут менш агресивна початкова позиція, адже немає одразу можливості збору зерен.

Початкове положення:

0 0 0 3 0 0 0 0
0 2 2 3 0 0 0 0 
0 0 0 0 3 2 2 0
0 0 0 0 3 0 0 0

Ямки, в яких по три зерна на початку – це два доми, що називаються рова. Для них діють інші правила, ніж для дому в бао ла кісуахілі.

Якщо останнє зерно ходу потрапляє в зовнішній дім – то хід обов’язково зупиняється. Якщо у внутрішній – то на розсуд гравця – або зупиняється, або продовжується.

Гравець має право посадити зернятко в дім і таким чином його зруйнувати. Оскільки зерна садяться лише в передній ряд, посадити зерно в дім у зовнішньому ряду – неможливо.

В другій фазі гри – під час жнив – гравець має право походити своїм внутрішнім двором без жодних обмежень.

Якщо внутрішній дім – руйнується (чи то гравцем, чи то суперником при зборі) – то забираються зерна з обох домів одночасно.

Тобто виходить, що два доми – це ніби як один дім, в якого є дві частини – внутрішня та зовнішня. При чому гравець вільний розпоряджатися внутрішнім домом на свій розсуд.

Правил “блокування” нема.

Доми тут дозволяють назбирати гравцю побільше зерен, щоб в кінці зробити руйнівний хід. При цьому треба бути дуже обережним, що ці доми не зібрав суперник.

• Катра Бе на Mancala World

Чоро

Гра, що схожа на омвесо, хоча правила збору тут відрізняються. Цікава тим, що тут є два способи захопити зерна суперника. Хаотичний перший хід, а також особливий спосіб збору зерен суперника, котрий дозволяє перевернути ситуацію з ніг на голову навіть маючи лише одне зерно робить цю гру менш передбачуваною та менш серйозною ніж омвесо. Через ці особливості правил гра може тривати дуже довго – гра не зупиняється навіть коли в одного гравця пустий внутрішній ряд, або навіть коли в нього лишилися одні одинаки – адже вони теж можуть зібрати зернятка.

Початкова позиція – по два зерна в кожну ямку.

Ходять проти годинникової стрілки. Сівба одинаками заборонена.

Перший хід робиться двома гравцями одночасно з крайньої нижньої правої ямки, або з ямки прямо зліва від неї. Гравці намагаються ходити якомога швидше, тому що по-перше, вони можуть зібрати зерна суперника, а по-друге, хто перший завершить цей хід – той буде ходити першим наступного ходу.

З другого ходу ходять почергово.

Захопити можна двома способами:

Перший: перед ходом якщо є своя повна ямка і чужа ямка навпроти теж повна – захоплення у цьому випадку є обов’язковим. Зерна суперника з обидвох ямок навпроти беруться і сіються починаючи з власної ямки. Тобто якщо чужі ямки А та Б, при чому А є обов’язково заповненою, є навпроти власної заповненої ямки В, то беруться зерна з ямок А та Б і сіються починаючи з ямки В. Якщо таких ямок є декілька – то можна обрати будь-яку.

Другий: під час ходу зерна збираються так: якщо сівба йшла з ямки А до ямки Б, ямка Б не пуста і ямка навпроти – не пуста, то вміст обидвох ямок суперника навпроти забирається і сіється:

• з ямки А+1 якщо попередня сівба була за годинниковою стрілкою і ця сівба теж буде за годинниковою стрілкою (схоже на омвесо)
• з ямки Б у всіх інших випадках

З чотирьох крайніх ямок, як і в омвесо, гравець має право походити за годинниковою стрілкою, якщо це призведе до захоплення. Кожна наступна сівба після цієї може теж іти за годинниковою стрілкою, якщо це приводить до захоплення. Зверніть увагу, що те, звідки починається сівба залежить від того, чи вона ведеться за чи проти годинникової стрілки. Ходити за годинниковою стрілкою ніколи не є обов’язковим.

Цікаво, що в цій грі, як і в багатьох інших манкалах, дозволено шахраювати, але лише в тому випадку, якщо ніхто цього не помітив.

• Чоро на Mancala World

Наступні ігри намагаються пришвидшити гру бао кіарабу.

Кабванга

Гра дуже схожа на бао кіарабу 4х8. Діють всі ті самі правила, але є певні зміни.

По-перше, зерна на початку розкладаються інакше – по два зернятка у зовнішній ряд, два зернятка у найправішу ямку внутрішнього ряду і ще одне зернятко в ямку поруч із нею.

2 2 2 2 2 2 2 2
2 1 0 0 0 0 0 0
0 0 0 0 0 0 1 2
2 2 2 2 2 2 2 2

По-друге – якщо останнє зерно сівби впало в пусту ямку, але в наступній ямці – більше ніж одне зерно – то ці зерна беруться з ямки і хід продовжується цими зернами. Це – не просто естафетний хід, це – понад-естафетний хід.

І по-третє – якщо в гравця лишилися лише одинаки, то він має надати перевагу тому ходу, котрий покладе одинака в непусту ямку, що запустить естафетний хід.

• Кабванга на Mancala World

Гра не сильно пришвидшується порівняно з бао кіарабу – оскільки на дошці мало не вдвічі менше зерен. Цю гру я згадую більше для демонстрації особливого правила ходу.

Моруба

Гра дуже схожа на бао кіарабу. Але тут додатково діє правило, що при зборі зерен, гравець може обрати дві довільні ямки суперника, з яких він теж забирає зерна.

• Моруба на Mancala World

Нульовий етап в бао ла кісуахілі

Мюррей в книзі про ігри згадує ще один етап в грі – можна його назвати нульовим. Перший хід кожного гравця піддається спрощеному правилу захоплення зерен – захоплені зерна сіються, так само як в бао ла кімасаї – тобто з тої ямки, в яку було вкинуте зерно останнє зерно сівби.

Мюррей подає позицію, в котрій перший гравець першим же ходом нападає на дім суперника і ще одне зерно суперника, кидаючи зерно в шосту ямку і сіючи три зерна вліво. Суперник своєю чергою збирає одне зерно, сіє його у власну ямку, а потім сіє усі чотири зерна з тої ж ямки проти годинникової стрілки.

Після цих двох ходів (перший гравець – знизу) ситуація на дошці наступна:

0 0 0 0 0 0 0 0
0 2 0 7 1 1 1 0
0 0 0 1 7 0 2 0
0 0 0 0 0 0 0 0

Мюррей не пояснює логіку цих ходів – наприклад чому гравець не збирає зерно з ямки навпроти дому. Він лише каже, що правила під час нульового ходу можуть відрізнятися для того, щоб вибудувати початкову позицію, котра гравцям подобається більше. Можливо, це також стосується обмежень дому і якби гравець зібрав зерно, котре напало на дім, йому б довелося знищити власний дім. Зрештою, якщо гравці домовляться, то нульова фаза може пропускатися. Схоже, що в сучасності нульова фаза таки завжди пропускається.

• Опис нульового етапу в книзі Мюррея

Наступний список взятий з Mancala World, а саме зі сторінки чотирирядні манкали.

Я погрупував ігри по сімействах. Про основні ігри з сімейства інформація є на сторінці про Манкали 4 на 8

Сімейство Бао кіарабу

Ігри в яких збір відбувається, якщо останнє зерно сівби впало в пусту ямку. На іншій сторінці є інформація про Бао кіарабу.

• Bao Kigogo
• Bao la Kimasai (four rows) – рухати можна тільки одинаками. Відрізняється від Bao la Kimasai (two rows), котра є варіантом Бао.
• Chisolo I – збір ведеться ще з одної довільної ямки суперника (як в морубі)
• Chisolo II – більше схожа на Bao la Kimasai (four rows), аніж на Chisolo I
• Hawalis
• Kabwanga – описана вище
• Kanotta – збір ведеться ще з двох довільних ямок суперника (як в морубі)
• Mefuvha
• Moruba – описана вище
• Mulabalaba
• Nakabili
• Nsolo
• Spreta – схожа на Chisolo II, не до кінця зрозуміло, як збирати зерна
• Tchadji
• Tchouba
• Tsoro

Сімейство Гус

Ігри в яких зібрані зерна сіються з наступної ямки, після тої, в котру впало останнє зерно. На іншій сторінці є інформація про Гус.

• Baré – обидві ямки суперника мають бути заповнені
• Mangola – обидві ямки суперника мають бути заповнені; особливий перший хід; останнє зерно, що впало в пусту ямку, перекладається в наступну, поширена гра в Конго
• Katra Gorobaka
• Katra Mpantsaka
• Kiela
• Owela
• Tok Ku Rou (схожа на Baré)

Сімейство Омвесо:

Ігри в яких зібрані зерна сіють з тої ямки, в котру впало перше зерної останньої сівби. На іншій сторінці є інформація про Омвесо.

• Igisoro
• Isolo II
• Isolo III – є особлива ямка зі 17-ма камінцями

Сімейство Бао ла кісуахілі

Ігри в яких зібрані зерна сіються з одної з двох крайніх ямок за чи проти годинникової стрілки. На іншій сторінці є інформація про Бао ла кісуахілі.

• Bao la Kete – мінімальні зміни
• Bao la Kujifunza – одразу починається з другого етапу гри
• Bawo – мінімальні зміни
• Katra BE – описана вище
• Katra Fandatsaka – описана вище

Сімейство Бао ла кімасаї

Ігри в яких зібрані зерна сіють з тої ямки, в яку впало останнє зерно попередньої сівби. На іншій сторінці є інформація про Бао ла кімасаї.

• Choro I – щось між Бао ла Кімасаї (один зі способів збору) та Омвесо (можливість розвернути хід), описана вище
• Choro II – схожа на Choro I
• Kisolo – дуже схожа на Choro I
• Mwambulula – зерна з резерву сіються раз за гру

Якщо ви ще не грали жодну манкалу, для початку раджу освоїти гру оваре, щоб ознайомитися з тим, що таке манкали і як сіються зернятка.

На відміну від оваре, в бао гравці сіють лише по своїй половині дошки – в кожного гравця є два ряди. Також на відміну від оваре зібрані (побиті) зерна не забираються з дошки, а переходять у табір іншого гравця. Окрім того, хід тут – естафетний, тобто коли останнє посіяне зерно потрапляє в уже заповнену ямку, то з цієї ямки беруться усі зернятка і хід продовжується далі – окрім збору та виняткових ситуацій.

Збір (побиття) в бао відбувається так, що якщо зернятко потрапило в уже заповнену ямку, а ямка суперника навпроти теж заповнена, то усі зернятка з ямки суперника гравець забирає собі і має їх посіяти (лише зернятка з ямки суперника, а не зернятка з власної ямки, як при естафеті).

В бао зібрані зернятка треба сіяти не з наступної ямки, а з однієї з двох голів – так називаються дві крайні ямки у внутрішньому ряду. При чому в деяких випадках правила прямо вказують з якої голови треба їх сіяти, а в деяких випадках гравець вирішує сам. Правила вибору голови не складні – якщо гравець вже сіяв у якусь сторону, то треба обирати ту голову, яка відповідає цьому напрямку – тобто якщо гравець сіяв за годинниковою стрілкою, то має обирати ліву голову, в іншому випадку – праву. Але якщо гравець зібрав зернятка в одній з околичних ямок – тобто або в голові або в суміжних з нею ямках, то він має обрати найближчу голову – напрям руху в такому випадку може помінятися. Збір в бао – обов’язковий – тобто якщо є вибір між ходом зі збором і без, треба обирати перший.

Правила сівби зібраних (побитих) зерняток такі ж самі, як і зазвичай. Тобто якщо ми зібрали одне зернятко і посіяли його в ліву голову, то якщо в лівій голові до того було пусто – то хід завершується. Якщо ж вона була заповнена, і навпроти є зернятка суперника, то знову відбувається збір і вони сіються з тої ж лівої голови. Якщо ямка заповнена, а навпроти зерняток суперника нема, то гравець бере звідти всі зернятка і сіє їх за годинниковою стрілкою. Якщо ж гравець зібрав більше ніж одне зернятко – то він просто сіє з голови за звичними правилами естафетної сівби.

Гра в бао відбувається в дві фази. Під час першої – садіння – гравці викладають (садять) свої зернятка з резерву у заповнені ямки у внутрішньому ряду. В залежності від того, чи був збір, чи ні, гравець або продовжує хід з голови, як було описано вище, або сіє зерна з цієї ямки в довільну сторону. Саме під час першої фази у гравця буває можливість обрати голову, з якої сіяти зібрані зерна. А під час другої фази – жнив, гравці обирають ямку з більшою кількістю зерен ніж одне і мають ходити з неї.

Хід в бао може бути збиральний – якщо він почався зі збору, або холостий в іншому випадку. Під час збирального ходу гравець може продовжувати збирати зернятка суперника. А холостий хід просто йде по естафеті і може зупинитися або в пустій ямці, або в заблокованій ямці, або в домі за деяких обставин.

Ось ми і підійшли до двох особливих правил бао – дому та заблокованих ямок. Дім – це п’ята зліва ямка у внутрішньому ряду, яка часто вирізьблена інакше, а саме – квадратно. Для дому під час першої фази гри – садіння – діють деякі особливі правила які дозволяють накопичувати в ньому зернятка та тактично його використовувати. Наприклад якщо в гравця немає іншого вибору, аніж посадити зерно в дім, то з дому забирається лише два зернятка, а не всі. Також холостий хід в домі завжди завершується. Ці правила, втім, діють лише якщо в домі є хоча б шість зерняток. Якщо вже так сталося, що дім був спустошений, то дім руйнується і усі особливі правила для нього зникають впродовж решти гри. У другій фазі гри – під час жнив – всі попередні особливі правила для дому зникають, зате з’являється інше – його не можна заблокувати.

Гравцю не вигідно руйнувати свій дім ще з однієї причини – щойно дім зруйнований, в нього зменшується кількість можливих ходів, бо тепер гравець не може довільно обирати будь-яку заповнену ямку для садіння, а має надавати перевагу ямкам з більшою кількістю зерен ніж одне.

Що ж стосується заблокованої ямки, то тут мають збігтися декілька обставин, але суть зводиться до того, що гравець, виконуючи холостий хід, готує собі ямку для збору і суперник, якщо сам не може нічого зібрати, не має права цьому нападу запобігти. Блокування – це особливе правило і для початку можна грати без нього. Відчуття навіщо блокування потрібне приходить згодом.

Для того, щоб зрозуміти, як грати в цю гру, дуже раджу пройти короткий курс цієї гри на цьому сайті, там є і українська мова на вибір: Bao la kiswahili

А наступні правила написані достатньо детально, щоб згадати усі особливі обставини, але є радше шпаргалкою. Також вони очікують, що читач принципово знає, як грати в манкали і бажано, щоб читач вже знав, як грати іншу подібну гру, наприклад омвесо, або бао ла куджіфунза.

Короткі правила гри

Дошка: 4х8, кожен гравець контролює половину поля. Ямки у внутрішньому ряду мають особливі назви – дві крайні називаються голова, п’ята зліва – дім. Чотири крайні ямки – тобто дві голови і дві суміжні з ними ямки – мають особливе значення під час бою і називаються околицями.

Кожен гравець контролює лише свою половину поля і сіє зернятка лише по ньому. Відповідно в кожного гравця є два ряди – зовнішній – ближче до нього, та внутрішній.

Перед початком гри шість зерен кладеться в дім і по два зернятка у дві ямки правіше від нього. Гравці лишають по 22 зерен у себе в запасі.

Гравець програє, якщо в нього немає ходу або якщо його внутрішній ряд – пустий (навіть тимчасово).

Садити зерно – це покласти зерно із запасу у ямку в першій фазі гри. Сіяти зерно (сівба) – це процес, характерний для манкали – класти зерна по одному в кожну наступну ямку за чи проти годинникової стрілки. В бао хід складається з садіння зерна (якщо це перша фаза гри – садіння) і одної, або декількох сівб.

Садіння

• зернятка садять із запасу по одному за хід лише у внутрішній ряд і лише в непусту ямку
• якщо ямка навпроти – заповнена, її (і лише її) вміст забирається – відбувся збір – і ці зернятка сіються починаючи з однієї з двох голів,
• правила вибору голови мають такий пріоритет:
  • якщо збір відбувся в околиці, то вибирається найближча голова (напрям ходу при цьому може змінитися)
  • інакше, якщо зерна в цьому ході вже рухалися, то треба зберігати напрямок руху і обирати відповідну голову (ліву, якщо хід іде за годинниковою стрілкою, та праву, якщо проти)
  • якщо жодна попередня умова не виконана, то голова вибирається довільно (можливо лише у фазі садіння)
• після збору сіяти з голови треба так: за годинниковою стрілкою з лівої та проти – з правої
• якщо ж гравець посадив зерно, а ямка навпроти – пуста, гравець бере всі зернятка з ямки і сіє їх в довільному напрямку – цей хід буде холостий
• якщо садіння (або перша сівба ходу в час жнив – див. далі) – збір, то весь хід – збиральний і можна збирати також інші зернятка суперника впродовж цього ходу
• якщо садіння (або перша сівба ходу в час жнив – див. далі) – не збір, то це – холостий хід і зернятка суперника не забираються в жодному випадку – гравець завжди просто сіє зернятка далі
• обирати збиральний хід, якщо такий є – обов’язково
• якщо останнє зернятко під час сівби потрапляє в уже заповнену ямку, то:
  • якщо хід – холостий, або це у зовнішньому ряду, або це ямка у внутрішньому ряду, але ямка суперника навпроти – пуста, то хід продовжується естафетою: гравець бере всі зернятка з цієї ямки і сіє далі в напрямку руху
  • якщо хід – збиральний і це ямка у внутрішньому ряду і ямка навпроти – заповнена, то відбувається збір і хід продовжується з голови, як описано раніше
• якщо останнє зернятко сівби потрапляє в пусту ямку – хід завершується

Жнива

Коли на руках вже немає зерен починається друга фаза – жнива

• для ходу обирається ямка з більше ніж одним зернятком (одинаком ходити заборонено)
• початок ходу – в довільну сторону
• надається перевага таким ходам в такому порядку:
  1. збиральний
  2. холостий з внутрішнього ряду
  3. холостий із зовнішнього ряду (помітимо, що “садити” зернятко в першій фазі у зовнішній ряд взагалі заборонено)
• якщо в ямці, з котрої починається хід зерняток 16 і більше, то цей хід завжди холостий
• решта правил збору та холостих ходів такі самі, як і в садінні

Дім

Для п’ятої зліва ямки у внутрішньому ряду, яку називають “дім” діють особливі правила.

Дім може бути в трьох станах:

1. цілий робочий (6 зерняток і більше),
2. цілий неробочий (менше ніж 6 зерняток),
3. зруйнований.

Дім руйнується лише один раз за гру, після цього він завжди зруйнований і стає звичайною ямкою. Зруйнувати дім можна або самостійно за деяких обставин, або коли його збере суперник – в обох випадках, щоб зруйнувати дім треба, щоб він став пустим. Всі наступні правила діють лише для цілого робочого дому під час садіння.

• посадити в дім можна зернятко лише якщо:
  1. це – збір, тоді відбувається збиральний хід
  2. всі решта ямок в зовнішньому ряду – пусті, тоді дім оподатковується, хід – холостий і з дому забирають лише два зернятка і сіють їх в довільному напрямку
• при холостому ході хід в домі завжди завершуються
• при збиральному ході якщо останнє зернятко потрапляє в дім, то можна або зупинитися, або забрати всі зернятка з дому, зруйнувавши його, і продовжувати хід (це називається сафарі)

Якщо дім – неробочий (це може відбутися після оподаткування), то ці правила не діють – він себе поводить, як звичайна ямка. Щойно він знову заповниться шістьма зернятками, дім знову стає робочим. Але зруйнований дім цілим вже ніколи не стає. Якщо дім – зруйнований, то щодо цієї ямки діють звичайні правила.

Під час жнив щодо цілого дому не діють жодні вищезгадані правила. Зате додається інше. А саме – дім не можна заблокувати (див. далі).

Блокування

Під час жнив якщо один гравець зробив холостий хід і в суперника зараз всі можливі ходи – теж холості, і при цьому цей перший гравець напав на одну-єдину ямку суперника – то ця ямка блокується. Гравець ніби підготував собі чисте поле для нападу. Суперник не може з неї походити і якщо останнє зернятко потрапляє в неї – то хід суперника припиняється. Тепер перший гравець зобов’язаний зібрати саме цю ямку. Ці правила не діють, якщо суперник може зробити збиральний хід.

Є три винятки. Ямка не блокується якщо:

• це – цілий робочий дім
• це – єдина заповнена ямка у внутрішньому ряду
• це – єдина ямка у внутрішньому ряду, в якій більше ніж одне зерно

Одиничні зернятка

Якщо ми досі у фазі садіння, дім – зруйнований, немає можливості збору і хід буде холостий, то треба надавати перевагу садінню зерняток в ямки, де зерняток більше ніж одне, Якщо ж при тих самих умовах в усіх внутрішніх ямках – щонайбільше одне зернятко, то лише тоді можна садити зернятко в ямку з одним зерном.

Безконечні ходи

Є ймовірність, що хід ніколи не завершиться. Для цього в бао ввели правило – якщо хід не зупиняється впродовж дванадцяти кіл (або три хвилини) без жодного взяття, гра скасовується і починається заново. Можна знайти інші варіанти цього правила – гравець з таким ходом програє. Або гравець заявляє, що хід – безкінечний і просто завершує сіяти зерна, передаючи хід супернику.

Словничок

Я не використовував спеціальних термінів гри бао, щоб надмірно не ускладнювати і без того вже складний текст. Слова я використовував максимально зручні і за можливістю на землеробську тематику. Словничок термінів наступний:

• Kichwa – голова
• Kimbi – околиця
• Namua, kunamua – садіння (етап)
• Mtaji – збір, збиральний (хід) або жнива (етап)
• Takasa, takata, kutakata, kutakasa – холостий (хід)
• Nyumba – дім
• Takasia, kutakasia, kutakatia – блокування
• Endelea, kuendelea – естафета

Навчальні ресурси

Навчальна інструкція по грі

Чудове відео англійською:

Джерела

• Книга про Бао BAO GAME – The ultimate guide
• Детальні правила на kibao
• Детальні правила на gamecabinet
• Варіант Бао із Занзібару
• Правила Бао в PDF
• Бао на Abstract Strategy Games
• Ще правила на kibao
• Правила гри мовою суахілі

Стаття про інші манкали на полі 4 на 8:

Про інші варіанти Бао можна також почитати на сторінці

Стаття про Оваре:

Стартова сторінка про манкали:

Манкали діляться на три види – дворядні, трирядні та чотирирядні. При чому дворядні – найпоширеніші, а трирядні – найрідкісніші. Про дворядні вже була стаття “Калаха та інші манкали для дошки 2 на 6“. Зараз хочу поговорити про чотирирядні.

Чотирирядні манкали поширені на півдні та сході Африки, а також в деяких арабських державах. Ймовірно, це – арабський винахід. До чотирирядних манкал належить і найскладніша манкала взагалі – це бао ла кісуахілі, про яку буде окрема сторінка.

Якщо кількість ігор, що тут буде описана вас відраджує від того, щоб якусь з них спробувати, тоді раджу почати або з бао кіарабу, або з гус – в обох дуже прості правила, доступні навіть дошкільнятам. А потім перейти до омвесо, де правила лиш трохи складніші, зате вона є значно цікавішою і є народною грою Уганди.

Найпоширенішою дошкою для чотирирядних манкал є дошка 4 на 8. Усі наступні ігри можна грати на такій дошці, хоча деякі з них розраховані на дошку інших розмірів. Кожна з цих ігор чимось особлива. Бао кіарабу – елегантна гра з найпростішими правилами, яка можливо і започаткувала сімейство бао. В грі гус теж досить прості правила, а ще це – напоширеніша чотирирядна манкала в Європі і чотирирядні манкали часто продаються саме як дошки для гри в гус. Омвесо – дуже популярна угандійська, можна сказати – народна гра з нескладними правилами, але глибокою стратегією. Бао ла кімасаї – це маловідома гра, в котрій з’являється поняття двох окремих фаз гри. І насамкінець – бао ла куджіфунза, де гравець може сіяти в різні сторони, а захоплені зерна суперника мають вводитися на поле з однієї з двох крайніх ямок. І ця гра є підготовкою до бао ла кісуахілі (окрема стаття). Перед тим, як переходити прямо до ігор, прочитайте про спільні правила для всіх манкал 4×8.

Якщо шукатимете дошку для манкал 4х8, шукайте дошку за ключовими словами “BAO” або “HUS”. Краще обирайте дошку з додатковим “амбаром” – в ньому зручно тримати зерна. Знайти дошку саме для бао ла кісуахілі – тобто з двоми квадратними ямками – складно, але навіть бао ла кісуахілі можна грати на звичайній дошці 4х8, певним чином позначивши на ній дві особливі ямки (або просто запам’ятати, де вони є). Всі решта ігор такої особливої ямки не потребують.

Спільні правила для всіх манкал 4х8

Усі ці ігри мають багато чого спільного.

Дошка має чотири ряди і кожен гравець контролює свою половину дошки – два ряди, один з яких є зовнішнім, а другий – внутрішнім. Сівба проходить лише по власній половині дошки – на половину поля суперника гравці не сіють.

Хід – естафетний і якщо останнє зернятко сівби потрапило в заповнену ямку, то всі зерна з цієї ямки піднімаються і сіються далі, починаючи з наступної ямки. Часто діють правила які або повністю забороняють ходити з ямок з одним зернятком, тут я такі зерна називатиму одинаками, або накладають на такий хід певні обмеження.

Збір відбувається лише коли останнє зерно сівби впало у внутрішній ряд і лише якщо чужа ямка навпроти – заповнена. Чи має бути заповнена задня ямка суперника, і чи вона взагалі береться – залежить від гри до гри.

В одних іграх для того, щоб зібрати зернятка суперника, останнє зернятко сівби має попасти в пусту ямку. В цих іграх зібрані зернятка забираються з гри в амбар. До цих ігор належить бао кіарабу, а також найбільші відомі манкали – мефувга (mefuvha), нсоло (nsolo) та тшуба (tchuba), котрі між собою відрізняються здебільшого лише розміром дошки.

В інших іграх останнє зернятко, навпаки, має попасти в заповнену ямку. І в цих іграх зібрані зерна сіються вже на власному полі. Як саме вони сіються – залежить від гри. Саме ці останні ігри є найцікавіші та пропонують найширше поле для стратегії та складають більшість описаних на цій сторінці ігор.

Класично гра завершується якщо суперник не може походити. Також іноді застосовується правило, що гравець, в котрого пустий внутрішній ряд – програє.

Почну з гри, котра, мабуть, і започаткувала чотирирядні манкали – бао кіарабу.

Бао Кіарабу (Hawalis)

Також відома під назвою гаваліс (Hawalis). В цій грі елегантні та прості правила. Як і у всіх решта ігор на цій сторінці, сівба тут – естафетна.

На початку гри в кожну ямку кладеться два зерна.

Для того, щоб зібрати зерна суперника, останнє зерно сівби має потрапити у власну пусту ямку у внутрішньому ряду. Тоді зерна суперника з ямки навпроти забираються у свій амбар. Якщо ж в суперника були заповнені дві ямки – як внутрішня, так і зовнішня – то вміст обох забирається в амбар.

При ході завжди треба надавати перевагу ямкам з більшою кількістю зерен ніж одне. Якщо в гравця лишилися лише одинаки, то він має право ними ходити, але лише тими, котрі приземляться в наступну пусту ямку.

Програє гравець, який лишається без зерен.

Якщо позиція на дошці – повторюється, тоді оголошується нічия.

Про правила бао кіарабу можна додатково почитати тут:

• Гаваліс (Mancala World)
• Бао кіарабу (Mancala World)

Насправді класично бао кіарабу грається на дошці 4х7, тому в ідеалі варто закрити один стовпець і грати лише на сімох стовпцях. Проте є багато схожих, але менш відомих ігор, котрі грають на дошках інших розмірів, в тому числі і на 4х8. Я підозрюю, що кількість ямок у варіанті 4х7 певним чином пов’язана з символікою місяця з його 28-ми денним циклом, котрий грає важливу роль в арабів. Різниця між 4х7 та 4х8 особливо відчувається в дебюті, але принципової різниці між цими дошками немає.

Бао кіарабу стає доволі монотонною під кінець партії. Зі зменшенням кількості зерен також зменшується кількість тих довгих естафетних ходів, які характеризують початок партії. З таким стилем захоплення зерен з триванням партії дошка стає занадто великою для такої кількості зерен. І особливо це відчувається, коли на дошці лишаються одні лиш одинаки. Деякі схожі ігри таку повільність намагаються вирішити іншими правилами – наприклад додатковим захопленням зерен з довільної ямки при зборі, або пришвидшенням ходу – коли за деяких умов продовжувати хід, навіть коли зернятко впало в пусту ямку. Деякі ігри експериментують з розміром дошки. Але справжньою революцією буде зміна способу захоплення зерен, як описується далі.

Значно цікавішими є наступні ігри. В них для того, щоб зібрати зерна суперника треба потрапити не в пусту, а в заповнену ямку. Окрім того, зібрані зерна тоді сіються по власному полю – але від гри залежить як саме це відбувається. Ці ігри належать до найскладніших і найцікавіших ігор в манкалу.

Почну з гус, як найпростішої гри такого типу, а далі перейду до омвесо – народної угандійської гри, котра пропонує глибину гри за досить нескладних правил.

Гус

Гус – це проста манкала з Намібії на полі 4 на 8. Гус можна сприймати, як перший етап підготовки до складніших ігор, по типу бао або омвесо – тут досить прямолінійні правила і їх легко освоїть навіть дошкільня. На жаль правила сильно різняться від ресурсу до ресурсу. Далі пропоную варіант, який зустрічається найчастіше.

Гус часто грають на більших дошках – 4х12 а то й 4х16, але дошка 4х8 теж підійде.

Гравці розкладають по два зернятка в усі ямки зовнішнього ряду і в половину ямок внутрішнього ряду – а саме з правого боку. Схематично це виглядає так:

2 2 2 2 2 2 2 2
2 2 2 2 0 0 0 0
0 0 0 0 2 2 2 2
2 2 2 2 2 2 2 2

Для ходу можна обирати лише ямки з більшою кількістю зерен ніж одне. Іншими словами – одинаками ходити не можна. Хід, як в бао чи омвесо – естафетний, тобто якщо останнє зернятко сівби потрапляє в непусту ямку, то якщо немає збору (захоплення), то гравець бере всі зернятка з цієї ямки і продовжує сіяти далі.

Для того, щоб захопити (зібрати) зернятка суперника, треба, щоб останнє зернятко сівби потрапило в заповнену ямку внутрішнього ряду і ямка суперника, що знаходиться прямо навпроти було теж заповнене. Заповненими може бути або лише внутрішня ямка, або і внутрішня і зовнішня – в першому випадку гравець збирає зернятка з одної ямки, в другому – з двох – такий самий принцип діє в бао кіарабу. Це відрізняється від омвесо, де мають бути заповненими обидві ямки, та від бао ла куджіфунза, де зерна зовнішнього ряду – в безпеці. Якщо внутрішня ямка – пуста, то збір не відбувається і хід продовжується естафетою. Зібрані зерна, разом із зернами ямки, в котру попало останнє зерно, беруться в руки і сівба продовжується з наступної ямки. Тобто якщо останнє зерно сівби потрапило в ямку з одним зерном, навпроти є ямка суперника з двома зернами, а у зовнішній ямці суперника – три зерна, то усі сім зерен (останнє зерно сівби, одне зерно з ямки, два і три з ямок суперника) сіються з наступної ямки по напрямку ходу.

Гравець, котрий не може походити – тобто в жодній його ямці немає більше одного зерна – програє.

Правила гри відрізняються від джерела до джерела. Де-не-де зустрічаються такі варіанти:

• ходити за годинниковою стрілкою (що дивно, враховуючи початкове положення)
• в перший хід кожного гравця зерна суперника не збираються
• ходити можна лише із зовнішнього ряду

А в класичній книзі Мюррея “Історія не-шахових настільних ігор” гус взагалі згадується разом з бао кіарабу і стверджується, що зерна там збираються якщо ямка, в якій закінчилася сівба – пуста, а не повна, і що зерна забираються з дошки.

І я б можливо через таку плутанину і не згадував гус, якби не три обставини. Перша – описаний тут гус має дуже прості правила і підходить навіть для гри з дітьми. Друга – є багато інших маловідомих ігор, наприклад з мадагаскарської родини “катра”, які за правилами дуже схожі на описаний тут гус, хіба що в них може бути інше початкове положення – наприклад в них зернами заповнюються всі ямки, а не лише три чверті, або в них можна робити хід в довільну сторону (напрям ходу впродовж виконання не змінюється). А третя – для того, щоб купити онлайн дошку 4×8, часто варто пошукати дошку для гус (hus). Чомусь саме ця гра стала відносно відомою в західному світі.

• Гус на BoardGameGeek
• Гус на Mancala Fandom

Омвесо

Омвесо – поширена гра в Уганді. Це – цікава гра з відносно нескладними правилами. Особливості тут дві. Перша – це те, що зібрані зернятка суперника сіються з наступної ямки після тої, з котрої почалася остання сівба – звучить плутано, але насправді це ніби як повтор попередньої сівби просто новими зернятками. А друге – це те, що з чотирьох правих ямок можна сіяти за годинниковою стрілкою (на противагу звичному напрямку проти годинникової стрілки), якщо це призведе до збору зерен суперника. На відміну від бао кіарабу, зернятка суперника збираються тоді, коли зернятко попадає в заповнену ямку, а не в пусту. Також зерна ніколи не покидають дошку, лише змінюють власника.

Ціль гри – залишити суперника без можливості ходу (всі поля пусті, або лише з одним зернятком).

Початкове розташування: по чотири зернятка у зовнішньому ряду. Схематично це можна позначити так:

4 4 4 4 4 4 4 4
0 0 0 0 0 0 0 0 
0 0 0 0 0 0 0 0 
4 4 4 4 4 4 4 4

Додаткові правила розташування: в деяких варіантах перед початком гри можна обрати довільну кількість ямок і перемістити всі зернятка з них у сусідні внутрішні ямки. В інших варіантах дозволяється перемістити як всі, так і лише частину зерен. Але для початку можете просто лишати всі зерна у зовнішньому ряду.

Хід:

• обрати довільну ямку з двома і більше зернятками і сіяти з неї проти годинникової стрілки (одинаками сіяти заборонено)
• якщо останнє зернятко потрапляє в пусту ямку – кінець ходу
• якщо останнє зернятко потрапляє в заповнену ямку у внутрішньому ряду і обидві ямки суперника напроти – повні, то відбувається збір (захоплення). Всі зернятка з двох ямок навпроти (і лише вони) сіються з ямки, котра йде після тої з котрої востаннє бралися зернятка для сівби. Іншими словами – вони ніби кладуться в ямку, з якої востаннє бралися зерна, знову забираються з неї і сіються далі.
• якщо останнє зернятко потрапляє в заповнену ямку, але умови збору не виконані, то всі зернятка беруться з цієї останньої ямки і сіються далі (продовжується естафетний хід)

Якщо гравець сіє з однієї з чотирьох найлівіших ямок (дві у зовнішньому, дві у внутрішньому ряду) – чи то на початку ходу, чи під час естафети – він має право сіяти за годинниковою стрілкою якщо результатом цього сіяння буде збір.

Додаткові особливі правила виграшу:

• якщо під час одного ходу гравцю вдалося зібрати зернятка з обох країв суперника
• якщо суперник ще не взяв жодного зернятка, а гравець зробив вже другий хід із захопленням

В омвесо, щоб зібрати зерна суперника, мають бути заповнені обидві ямки – як внутрішня, так і зовнішня. Тобто зерна у внутрішніх ямках при пустій ямці у зовнішньому ряду – в безпеці. В наступних іграх такого правила нема.

Джерела:

• Омвесо на Вікіпедії (англ.)
• Омвесо на mancala.fandom.com
• How to play omweso/igisoro African mancala game
• Michezo ya Mbao — Mankala in East Africa

Наступні ігри, бао ла кімасаї та бао ла куджіфунза ускладнюють базову гру. Перша – розбиває гру на дві фази, а друга – дає гравцеві вибір напрямку ходу. Обидві ідеї потім поєдналися в бао ла кісуахілі, але ці ігри цікаві самі по собі.

Бао ла Кімасаї

Ця гра вводить поняття двох фаз гри – садіння та жнива.

На початку гри у внутрішньому ряду кожного гравця – лежить по одному зернятку. Також кожен гравець має ще 24 зерна в запасі. Схематично це можна позначити так:

0 0 0 0 0 0 0 0 
1 1 1 1 1 1 1 1
1 1 1 1 1 1 1 1
0 0 0 0 0 0 0 0 

Перший хід першого гравця – це проста естафетна сівба. Далі, вже наступним ходом суперника, починається фаза садіння.

На відміну від інших ігор бао, в бао ла кімасаї немає жодних обмежень щодо сівби одинаками. Окрім цього всі ходи робляться за годинниковою стрілкою.

Фаза садіння

Гравець кладе одне зернятко із запасу у будь-яку ямку, в якій вже є зерна і після цього робить з цієї ямки естафетний хід. У фазі садіння ніяких захоплень зерен суперника нема.

Фаза жнив

Гравці обирають довільну ямку із зернами і роблять естафетні ходи. В цій фазі вже можна захопити зерна суперника. Якщо останнє зерно впало в заповнену ямку у внутрішньому ряді і ямка навпроти – заповнена, то з тої заповненої ямки суперника (і лише з неї) беруться всі зерна і сіються, починаючи із ямки в яку впало останнє зерно.

Зернятка у зовнішньому ряду – завжди в безпеці.

Програє той гравець, в котрого внутрішній ряд стає пустим, не залежно від того, скільки в нього зерен у зовнішньому ряду.

Якщо в омвесо сівба після збору починалася з тої ямки, з якої взялися зерна для сівби, то в бао ла кімасаї сівба зібраними зернами починається з тої ямки, в котру попало останнє зернятко.

Бао ла кімасаї – це оригінальна гра з двома фазами, котрі мають свою як ігрову, так і землеробську логіку. Перша фаза – підготовча, побудова положення, від чого залежить подальша гра. А з землеробської точки зору зерна під час садіння не беруться, адже вони лише садяться і жнива будуть пізніше. Зерна в зовнішньому ряду – у безпеці, але якщо завести всі зерна у зовнішній ряд, то це – програш, адже у внутрішньому ряду має бути хоча б одне зерно, тому треба вміло тримати баланс.

Ця гра – досить некваплива. В першій фазі гри взагалі немає збору і, схоже, що ця фаза – це просто складніший спосіб розкласти зерна по дошці випадковим чином. Друга фаза теж не є настільки агресивною, як в інших іграх. Відсутність будь-яких обмежень щодо ходу одинаками часто дає можливість відігратися. А неможливість обрати напрям ходу, як в омвесо, чи в наступній грі – бао ла куджіфунза, дещо обмежує можливість нападу.

• Бао ла Кімасаї на Mancala World
• Бао ла Кімасаї – короткий опис правил з прикладами

Бао ла куджіфунза

Ця гра – це бао ла кісуахілі, але зі спрощеними правилами. Дослівний переклад “бао для початківців”. Тут немає дому, блокування і також першого етапу гри – садіння. Зате лишаються особливі правила збору і відповідно вибір голови, два різних варіанти ходів – збиральний і холостий, та можливість вибору напрямку ходу. Вже з назви видно, що ця гра – підготовчий етап до гри бао ла кісуахілі.

Грають на дошці 4х8 і як і в попередніх іграх кожен гравець контролює свою половину поля. На початку гри гравці кладуть по два зерна в кожну ямку. Схематично це позначається так:

2 2 2 2 2 2 2 2
2 2 2 2 2 2 2 2
2 2 2 2 2 2 2 2
2 2 2 2 2 2 2 2

Як і в попередніх іграх, сівба в цій грі – естафетна.

Програє гравець, котрий лишився без ходу, або в нього пустий внутрішній ряд (хай і лише тимчасово).

Правила ходу:

• для ходу обирається ямка з більше ніж одним зернятком (одинаком ходити заборонено)
• початок ходу – в довільну сторону
• якщо перша сівба ходу – збір, то весь хід – збиральний і можна збирати також інші зернятка суперника впродовж цього ходу
• якщо перша сівба ходу – не збір, то це – холостий хід і зернятка суперника під час всього ходу не забираються в жодному випадку – гравець завжди просто сіє зернятка далі
• надається перевага таким ходам в такому порядку (це обов’язково, а не на вибір):
  1. збиральний
  2. холостий з внутрішнього ряду
  3. холостий із зовнішнього ряду
• якщо в ямці, з котрої починається хід зерняток 16 і більше, то цей хід завжди холостий
• якщо останнє зернятко сівби потрапляє в пусту ямку – хід завершується
• якщо останнє зернятко під час сівби потрапляє в уже заповнену ямку, то:
  1. якщо хід – холостий, або це у зовнішньому ряду, або це ямка у внутрішньому ряду, але ямка суперника навпроти – пуста, то хід продовжується естафетою: гравець бере всі зернятка з цієї ямки і сіє далі в напрямку руху
  2. якщо хід – збиральний (або це – перша сівба ходу), це ямка у внутрішньому ряду і ямка навпроти – заповнена, то відбувається збір і хід продовжується з голови
• при зборі вміст ямки суперника навпроти (і лише її) забирається і ці зернятка сіються починаючи з однієї з двох голів – так називаються дві крайні ямки у внутрішньому ряду ( перше зерно при цьому падає в голову)
• правила вибору голови мають такий пріоритет:
  1. якщо збір відбувся в околиці (крайні чотири ямки внутрішнього ряду – дві зліва і дві справа), то вибирається найближча голова (напрям ходу при цьому може змінитися)
  2. в іншому випадку треба зберігати напрямок руху і обирати відповідну голову (ліву, якщо хід іде за годинниковою стрілкою, та праву, якщо проти)
• після збору сіяти з голови треба так: за годинниковою стрілкою з лівої та проти – з правої

На відміну від гри гус чи омвесо, в бао зібрати можна лише зернятка із внутрішньої ямки суперника. Усі зерна у зовнішньому ряду – в безпеці.

• Бао ла Куджіфунза на Mancala World

Якщо ви освоїли цю гру, можете спробувати Бао ла Кісуахілі, про яку написана окрема стаття:

Порівняння збору різних ігор

У всіх цих іграх правила збору трохи відрізняються і можна заплутатися, тому тут я дам порівняльну характеристику.

Бао кіарабу відрізняється від всіх інших ігор тим, що збір відбувається попаданням в пусту ямку і зерна суперника (або з внутрішньої, або з обох ямок) забираються з дошки і в гру не вертаються. Власне зерно, котре спричинило захоплення лишається в ямці.

У всіх решта іграх для збору зерен суперника треба попасти у власну повну ямку і зібрані зерна розсіваються по власній половині поля. При цьому для такого розсівання діють такі ж самі правила, як для звичайного ходу – тобто якщо останнє зерно сівби впало в якусь ямку, то треба діяти згідно з правилами гри. До прикладу, якщо в бао ла кімасаї було захоплене лише одне зерно суперника, то воно потрапляє у власну ямку і таким чином запускає наступну естафетну сівбу. Або в бао ла куджіфунза єдине захоплене зерно, котре впало в уже заповнену голову може захопити зерна суперника з ямки навпроти, якщо там такі є.

В омвесо маюуть бути заповнені обидві чужі ямки навпроти і зерна з цих двох ямок (і лише з них) сіються з починаючи з наступної ямки від тої, з якої починалася остання сівба. Тобто якщо остання сівба проходила з ямки А до ямки Б, то перше зерно цієї сівби падає в ямку А+1 – якщо сівба продовжується в тому ж напрямку, або в ямку А-1, якщо сівба змінює напрямок.

В бао ла кімасаї має бути заповнена лише одна чужа ямка з внутрішнього ряду і зерна з цієї ямки (і лише з неї) сіються починаючи з ямки, в яку потрапило останнє зерно попередньої сівби. Тобто якщо остання сівба проходила з ямки А до ямки Б, то перше зерно цієї сівби падає в ямку Б.

В бао ла куджіфунза, так само як і в попередній грі має бути заповнена лише одна чужа ямка з внутрішнього ряду, зерна з неї (і лише з неї) забираються і сіються починаючи з однієї з двох голів – крайніх ямок у внутрішньому ряду.

А в гус просто продовжується естафетна сівба, але при цьому також забираються зерна або з внутрішньої, або з обидвох ямок суперника навпроти і сіються разом з рештою зерен. Тобто якщо остання сівба проходила з ямки А до ямки Б, то зібрані зерна суперника беруться в руки разом із зернами з ямки Б і перше зерно цієї сівби падає в ямку Б+1, лишаючи ямку Б пустою.

Якщо вам сподобалися чотирирядні манкали, то додаткові варіанти, котрі мені здалися цікавими, а також класифікацію чотирирядних манкал можна знайти на наступній сторінці:

Стартова сторінка з манкалами:

Спочатку будуть родичі морського бою, де гравці намагаються вгадати позиції одне одного всліпу, це – чорний ящик, полювання на лисиць та кажани.

Далі будуть ігри, котрі хоч дуже різні за правилами, але в усіх них ціллю є зробити останній хід. Ігри такого типу досить різноманітні, тут обрані домінування, як типовий і відносно відомий представник такого типу ігор, оригінальна гра пагінці яку можна грати і не на листочку в клітинку та практично невідома ящірки та змії, де гравці грають з неоднакових позицій.

Також описані декілька ігор, що чітко не вписуються у жодні категорії. Це – твікзіт, де ціллю є першим з’єднати протилежні сторони. Мила і асиметрична гра кульбабки, де у гравців принципово різні задачі та можливості. Далі чорна діра, яка може бути однаково цікава молодшим школярам, так і дорослим і в яку за бажанням можна грати втрьох чи більше. Ну і геть оригінальна морпіон – гра на одного, захоплива головоломка, одна з небагатьох ігор на папері для однієї людини.

Родичі морського бою

Морський бій – не єдина гра, де гравці приховано щось розташовують на полі, а інший гравець з цим полем взаємодіє всліпу. Як і в морському бої, кожен гравець малює два поля – одне, котре має розгадати суперник, а друге – для себе, в котрому робляться позначки для власних ходів.

Чорний ящик

Поле 8 на 8, котре позначається від 1 до 32. На відміну від звичайних координатних сіток тут грає роль саме номер краю.

Один гравець малює на полі 8 на 8 чотири атоми, другий намагається вгадати, де вони знаходяться. Це можна робити одночасно, а можна по черзі.

Для того, щоб дізнатися, де знаходиться атом, гравець запускає “промінь” з одного з країв – і каже “запускаю промінь з числа 5”.

• якщо промінь потрапляє прямо в атом – він поглинається,
• якщо він пролітає повз атом – він завертає свій шлях на 90 градусів,
• якщо атом знаходиться прямо поруч із точкою входу, то промінь вертається назад,
• якщо промінь ніяк не взаємодіє з атомом, він просто вилітає з іншого боку.

Суперник має сказати, що сталося з променем – або “поглинувся”, або “вилетів з числа 8”.

За кожну точку входу-виходу гравець отримує 1 очко (тобто за хід – 1 очко, якщо промінь поглинувся, або повернувся з тої ж точки і 2 очки – в інших випадках). Якщо гравець намагається вгадати, де знаходиться атом і не вгадує – це додаткових 5 очок.

Виграє той гравець, хто вгадав положення усіх чотирьох атомів за найменшу кількість очок.

В оригіналі гра називається Blackbox і вигадав її Ерік Соломон (Eric Solomon).

• Black box (Wikipedia)

Полювання на лисиць

Гравці малюють наперед домовлену кількість лисиць (5-10) на полі 10 на 10.

Гравці по черзі “пеленгують” координатну сітку. Наприклад “Б-4”. Інший гравець має сказати, скільки лисиць від цієї координати видно по горизонталях, вертикалях та діагоналях. Якщо ж на названій точці є лисиця – тоді вона вважається знайденою.

Хто першим знайшов усіх лисиць – переміг.

Якщо з діагоналями грати складно – можна грати без них, тоді гра стає простішою.

Взагалі-то це – гра на одного проти комп’ютера, де гравець має вгадати, де комп’ютер розташував лисиць, але в неї, як і в морський бій, можна грати вдвох. В оригінальному варіанті гри – тій що комп’ютерна програма – декілька лисиць можуть знаходитися в одній клітинці.

• Полювання на лицись (Wikipedia)

Кажани

В цій грі гравці малюють одне одному лабіринти, з яких треба вилетіти – адже гравці грають за кажанів.

Кожен гравець малює на полі 10 на 10 лабіринт для свого суперника. Для того щоб намалювати стіни лабіринту в сумі треба замалювати клітинки за такими правилами:

• в сумі замальовуєтсья тридцять клітинок
• жодна стіна не є довшою за 6 клітинок
• стіни не торкаються навіть кутами
• в першому ряду малювати стіни не можна
• стіни не зобов’язані бути рівними і можуть повертати під прямим кутом

Гравець починає на довільній клітинці першого ряду – наприклад він каже “починаю зі стовпця Б”.

Гравці по черзі “прокладають собі шлях”. Для цього вони заявляють в якому напрямку вони рухаються і на скільки. Наприклад “три клітинки на північний захід” (або, аналогічно “вгору і вліво”, кому як зручніше). Відповіддю є або “стіна” – такий хід гравець може позначити в себе хвилястою лінією, або “є шлях”. В першому випадку гравець лишається на тій клітинці, на котрій він був. В другому випадку – пересувається на відповідну клітинку.

Щоб не заплутатися, бажано завжди називати координати клітинки, з котрої починається хід, або й взагалі називати обидві координати – стартову та кінцеву. Додатковий хід за вгаданий шлях в цій грі, на відміну від морського бою, не передбачений.

Це – маловідома гра і в ній можна експериментувати з правилами. До прикладу можна зменшити кількість стін, як це було зроблено на малюнку.

Хто останній

Є ціла категорія ігор, в яких виграє (або у варіанті мізер – програє) гравець, який робить останній хід.

Правила в таких іграх часто дуже прості. Вони можуть виглядати доволі різноманітно, але за своєю суттю та відчуттями багато з них дуже між собою схожі. Це пов’язано з тим, що тут основною ціллю є ввести суперника у цуґ-цванґ, невигідне для них положення.

Часто та сама позиція на дошці може бути програшною як для одного, так і іншого гравця, залежно від того – чий хід. І на початку гри, коли на папері ще багато місця, часто дуже складно зрозуміти, які ходи під кінець гри введуть у цуґ-цванґ суперника, а не самого себе. Стратегія на початку геть не очевидна і нормально прораховувати ситуацію гравці можуть вже ближче до кінця гри. Саме тому ці ігри часто граються на відносно невеликому полі.

Такі ігри можна назвати німоподібними, від назви гри “нім”. Гра “нім” має багато варіантів. Наприклад – в ряд кладеться двадцять монет. Кожен гравець може забрати 1, 2 або 3 монети. Хто забрав останню монету – виграв (або програв – залежно від варіанту). В іншому варіанті викладається декілька рядів монет, наприклад три ряди – 5, 7 та 9. За хід можна забрати довільну кількість монет з ряду, але тільки з одного. Хто забрав останню монету – програв. За бажання, нім теж можна зіграти на папері.

Також типовим і дуже простим прикладом є “сім” – гравці розташовують шість цяток по колу, а потім по черзі об’єднують цятки своїм кольором. Хто зробив трикутник свого кольору – програв.

Ці ігри полюбляють аналізувати математики і математики їх часто і придумують.

Тут я обрав ті ігри, котрі чимось виділяються зі загалу.

Домінування

Класична гра типу “хто останній”, з якої навіть проводилися змагання.

Грається на полі 6 на 6 (можна менше чи більше). Один гравець грає горизонтальними паличками, а другий – вертикальними. Гравці по черзі ставлять свої палички на поле. Палички не мають право торкатися одне одної, але можуть бути намальовані на краю поля. Хто не може зробити хід – програв. У варіанті мізер – хто не може зробити хід – переміг.

• Опис на Papg
• Domineering (Wikipedia)

Пагінці

На початку гри гравці ставлять певну кількість цяток в довільному порядку на папері. Не треба ставити цятки занадто щільно. Для початку можна спробувати зіграти з трьома цятками, щоб зрозуміти суть гри, а в наступних іграх можна вже збільшувати їх кількість.

Гравці ходять по черзі. Гравець за хід має з’єднати дві довільні цятки лінією (не обов’язково прямою) і малює посередині цієї лінії ще одну цятку. При цьому діють такі обмеження:

• лінії не можуть перетинати інші лінії.
• з кожної цятки може виходити щонайбільше три лінії.

Якщо з цятки вже виходить три лінії, то вона обводиться колом і більше до неї приєднувати лінії не можна. Це, до речі, означає, що з цятки, яку малюють посередині лінії, вже виходить дві лінії і до неї можна приєднати щонайбільше одну лінію.

Програє той, хто не може зробити хід.

Так само, як і з попередньою грою є варіант пагінці-мізер, де програє той, хто якраз зробив останній хід, але спочатку раджу зіграти в основний варіант.

Перевагою цієї гри є те, що в неї можна грати на звичайному папері, чи папері в лінійку, тобто не обов’язково шукати аркуш в клітинку.

В оригіналі ця гра називаєтсья Sprouts і її придумали математики Джон Конвей та Міхаель Патерсон.

• Пагінці (Wikipedia)

Ящірки та змії

Коротка і майже невідома гра на папері на двох, котра цікава тим, що вона – асиметрична. У гравців дещо різні армії та можливості.

Грають ящірки проти змій. Хто не може зробити хід – програв.

Поле 8 на 8 клітинок. Грають на перетинах ліній (тобто технічно поле виходить 9 на 9 цяток).

Ящірки – три, змії – дві.

Першими ходять ящірки. Перші два ходи гравці по черзі виставляють ящірок та змій на довільну цятку на полі (в тому числі на краю). Третім ходом виставляється третя ящірка, а змії починають ходити. З четвертого ходу і далі обидва гравці вже ходять.

Хід – це провести декілька сегментів від останнього положення своєї тварини. Відбиватися від країв можна, але ходити вздовж країв – ні. Ходи не можуть торкатися і перетинатися.

Змії в сумі малюють чотири сегменти, ящірки – три. Можна походити однією твариною на повну кількість сегментів, а можна розбити хід на декількох тварин.

Хто не може зробити повний хід – програв.

Механікою ходу віддалено нагадує “великий футбол“. Але тут декілька “м’ячів” (тварин), хід можна розбити на декілька окремих ходів для різних тварин і тут немає воріт.

Якщо вам заважає асиметрія гри, обидва гравці можуть грати за ящірок, або обидва можуть грати за змій.

Схожою, хоча простішою грою, є “Змійки” – тут поле 5 на 5 цяток (можна більше). Гравці починають з цяток, що розташовані на одну цятку по діагоналі від протилежних кутів (іншими словами – координати Б2 та Г4 на полі 5 на 5). Гравці ходять лише ортогонально і лише на одну клітинку. Як і в “ящірках та зміях” програє той гравець, котрий не може походити. Якщо ящірки та змії сильно відрізняється від інших німоподібних ігор, то “змійки” вже на них схожа значно більше.

Про змійки можна почитати тут: Snakes on Papg

Інші ігри

Твікзіт

В оригіналі TwixT грається на справжньому полі, але була адаптована для гри на папері під назвою Twixt PP. Ціллю гри є об’єднати протилежні сторони раніше, ніж це зробить суперник.

В оригіналі – поле 24 на 24, але можна обрати менше поле. Кути не беруть участь у грі. Протилежні сторони малюються в однаковий колір – наприклад північ-південь – червоним, схід-захід – синім. Один гравець грає синіми і намагаєтсья об’єднати сині сторони, а інший – червоні.

За хід гравець може поставити крапку свого кольору на довільну цятку на полі, включно зі своєю стороною, але не на сторону суперника. Після цього гравець може об’єднати довільну кількість своїх крапок відрізками, якщо ці крапки знаходяться одне від одної на відстані ходу коня. При цьому лінії свого кольору можуть перетинати лінії свого кольору, але не лінії суперника. Щойно гравець об’єднав дві свої сторони поєднаними лініями, він переміг. Лінії поєднуються, якщо вони мають спільну крапку. Лінії, що просто перетинаються, не вважаютсья поєднаними.

• TwixT (Papg)
• TwixT (Wikipedia)

Кульбабки

Це – дуже мила гра, де один гравець грає за вітер, а інший – за кульбабки.

Малюється поле 5 на 5, а поруч малюється “роза вітрів” – чотири палички, що перетинаються. За хід гравець-кульбабка малює кульбабку (зірочку, квіточку, хрестик) на довільній клітинці на полі (навіть там, де вже є зернятко). Після цього гравець-вітер дме в обраному доступному напрямку. Тепер усі кульбабки, що є на полі “сіють” свої зерна в напрямку вітру на кожну клітинку – до краю – у всі ці клітинки малюються цятки. Після того, як вітер подув, то відповідний напрямок на розі вітрів замальовується і стає недоступним (більше використатися не може). Хід продовжує кульбабка і так далі.

Гра продовжується рівно сім ходів. Тобто в кінці гри на полі буде сім кульбабок, а вітер подув у семи напрямках (один лишається невикористаним).

Якщо всі клітинки зайняті кульбабками та зернятками – перемогла кульбабка. Якщо хоч одна клітинка – пуста – переміг вітер.

На такому малому полі велика перевага кульбабки. Тоді поле можна збільшити до 6 на 6. На ще більших полях перемогти за кульбабку дуже складно, але можна грати дві гри поспіль і хто зміг засіяти більше зерняток за кульбабку – переміг.

Гра була придумана “Math With Bad Drawings”

Декілька варіантів описані тут: Dandelions

Чорна діра

Грається на особливому пірамідо-подібному полі з основою 6.

Гравці по черзі виставляють цифри у вільні поля починаючи від одиниці, завершуючи десяткою.

В кінці гри лишається одне вільне поле – це чорна діра. Гравці рахують суму своїх очок в полях, котрі дотичні до чорної діри (їх щонайбільше шість, якщо чорна діра посередині і щонайменше два, якщо вона в куті). В кого менша сума очок біля чорної діри – той переміг.

В цю гру також можна грати втрьох. Для цього треба домалювати ще один ряд на сім кіл. Кожен з трьох гравців малює не 10, а 9 чисел. Решта правил – ті самі.

• Black Hole (Board Game Geek)

Морпіон – гра на одного

Рідкісна гра на папері для одного. Ціллю гри є поставити якомога більше хрестиків по п’ять в ряд.

Спочатку малюється хрестоподібна фігура (на фото). Потім кожним наступним ходом гравець має поставити хрестик так, щоб зробити п’ять в ряд – діагонально, чи ортогонально. Лінії можуть перетинатися, але не можуть накладатися. Іншими словами – в ліній може бути лише один спільний хрестик.

Але чи можна, щоб хрестик був один спільний, але лінії ніби як продовжували одна одну? Іншими словами – чи може дев’ять хрестиків стояти в ряд і утворювати два ряди по п’ять? І насправді є два варіанти правил, в одному з них це дозволено, а в іншому – ні. Перед тим як грати, треба домовитися із самим собою, яке правило використовувати.

В гри немає конкретної виграшної цілі, чим більше хрестиків п’ять-в-ряд, тим краще.

Також існує варіант 4-в-ряд із зменшеною стартовою позицією. Ігри на 3-в-ряд, або на 6-в-ряд і більше – не мають змісту. Перша – безкінечна (хоча строго не доведено, чи завжди, чи ні), друга – занадто швидко закінчується.

Більше про цю гру можна дізнатися на англо- та франко-мовному ресурсі Morpion Solitaire.

В англійській вікіпедії вказана інша стартова позиція, де внутрішні цятки фігур уже заповнені хрестиками.

Про інші ігри на папері можна почитати на наступній сторінці:

Спочатку розкажу про популярну гру “поле слів“. Далі йтиметься про гру на вгадування “шибеницю” і насамкінець гра “слова́ зі сло́ва“.

Поле слів

Досить відома гра, де гравці будують слова в квадратах і в якої немає усталеної української назви. Ми називаємо її “поле слів”.

На початку гри малюється квадрат 5 на 5. Посередині гравці пишуть одне слово на 5 літер, наприклад “БАРАН”, “СОНЦЕ”, “ОСИКА” тощо.

Далі гравці по черзі дописують в квадрат по одній літері так, щоб утворити нове слово. При чому нове слово може читатися як згори вниз, так і знизу вгору, як справа наліво, так і зліва направо. Нове слово може навіть неодноразово повертати під прямим кутом, головне – щоб всі літери були поєднані ортогонально (тобто діагонально поєднувати літери не можна) і щоб той самий квадратик не був використаний більше ніж один раз (тобто не можна, щоб слово перетинало само себе, чи йшло по колу).

Я не пам’ятаю, щоб коли небудь грав в цю гру на очки. Задоволення від пошуку слів цілком вистачало. Але якщо ви хочете рахувати очки, то робиться це наступним чином. Після ходу гравець записує скільки очок він заробив – за слово на дві літери – два очки, за слово на три літери – три очки і так далі, або просто записує саме слово, а очки рахуватиме пізніше.

Коли весь квадрат заповнений, або якщо гравці не можуть вигадати жодних нових слів, гра завершується і хто заробив більше очок – переміг.

Звісно, можна збільшувати квадрат до 6 на 6 чи 7 на 7. Власне, це не обов’язково має бути квадрат. Можна писати слова і в прямокутник.

Треба заздалегідь домовитися, які слова писати можна, а які ні – власні назви, молодіжний сленг, прикметники, дієслова, займенники, вигуки тощо. В будь-якому разі слова мають писатися в основній формі. Наприклад “лікар”, а не “лікарю” чи “лікарі”.

Шибениця

На відміну від попередньої гри, ця є всесвітньовідомою і прийшла до нас з-за кордону.

Спочатку малюється шибениця, до котрої будуть домальовувати чоловічка. Один гравець загадує слово і малює таку кількість рисок, скільки в цьому слові є літер – над цими рисками будуть записуватися літери. В простішому варіанті заповнюється перша і остання літера. В складнішому – всі лишаються пустими.

Другий гравець каже літеру. Якщо така літера є в слові, то ця літера записується над всіма відповідними рисками. Якщо такої літери в слові нема, то до шибениці домальовується частина чоловічка. Після кожної невдалої літери домальовується спочатку голова, потім тулуб, далі одна рука, друга рука, одна нога, і нарешті друга нога. Коли домальовується друга нога, то гравець, що вгадував – програв. Тобто в гравця є право на п’ять помилок, після шостої він програє. Якщо ж він встиг вгадати усе слово до того, як домалювався чоловічок – то він переміг.

Для зручності невгадані літери записуються під шибеницею, щоб не забути які літери вже були названі.

Приклад гри. Перший гравець загадав слово БАРАН. Він пише малює п’ять рисок, над першою пише Б, над останньою Н. Другий гравець каже літеру О. Він не вгадав, до чоловічка домальовують голову. Наступна літера А. Над другою та четвертою рисками пишеться літера А. Другий гравець каже літеру Р і перемагає.

Зазвичай загадують іменники, що не є власними назвами в основній формі – називний відмінок, однина.

Слова́ зі сло́ва

Обирається одне відносно довге слово і всі гравці за певний час намагаються написати якомога більше слів, котрі можна скласти з літер цього слова.

Наприклад, якщо треба складати слова зі слова “мамонт”, то можливі слова є “том” чи “тон”, але не “мама”, адже в слові “мамонт” лише одна літера А.

Насправді краще вибирати слова трохи довші за “мамонт”. Наприклад “бульдозеристка” – тут мало не півалфавіту і жодна літера не повторюється.

При складанні слів та підрахунку очок, якщо ви граєте на очки, особливо цінуються довгі слова та слова, котрі більше ніхто з учасників не обрав.

Як розвага, ця гра підходить і для одного.

Про інші ігри на папері можна почитати на наступній сторінці:

Для того, щоб в неї зіграти, треба взяти аркуш чистого паперу А4. Звісно, можна видерти із зошита, але тоді з’являється спокуса рахувати клітинки. Листок складається на дві половини і знову розкладається – лінія згину – це кордон між двома гравцями. Кожен гравець бере по кульковій ручці і малює свою армію на своїй половині листочка – це можуть бути піхотинці, літаки, човни, танки, навіть військовий штаб.

Тепер гравці по черзі стріляють. Для того, щоб стріляти, гравець на своєму полі малює жирну цятку, потім згинає папір і замальовує цю ж цятку з іншого боку. Таким чином жирна цятка, що її на своєму полі намалював гравець відбивається на полі суперника.

Якщо ця цятка перекриває когось з армії суперника, наприклад танк, то цей танк вважається знищеним і він перекреслюється. Якщо ж цятка попала на пусте місце, то нічого не відбувається. В будь-якому випадку, хід переходить наступному гравцю. Ми грали, що для знищення штабу в нього треба попасти три рази.

Хто перший винищить армію суперника – переміг.

Ось кілька описів цієї гри:

• українською: https://samoosvita.in.ua/hra-na-paperi-tanchyky/
• англійською: https://www.instructables.com/How-To-Play-Paper-War/

Варіант “війна олівців”

Якщо комусь цікаво, то ось варіант, котрий придумав dungeon runner (стилістично схожий на xkcd, якщо вам це щось говорить, і, то зна, може це і він), котрому звичайні правила здалися запростими.

Якщо дуже коротко, то правила наступні.

Грають олівцем, а не ручкою. Також потрібна ґумка, лінійка і монетка. В гравців однакові армії:

• два рицарі (5 здоров’я, ходять на 2 см)
• два ніндзі (3 здоров’я, ходять на 4 см)
• один лучник (3 здоров’я, ходить на 2 см, можуть стріляти)

Військові малюються однаковим розміром, голова – величиною з монетку (напр. 1 гривня).

Гравець може походити своїми військовими – для цього потрібна лінійка і ґумка. Гравець переміщує своїх військових, але не далі, ніж його максимальний хід, стираючи свого вояка і малюючи його в іншому місці.

Стріляти рицарі та ніндзі можуть лише в межах 6 сантиметрів від своєї голови – для позначення пострілу ставиться хрестик. Лучники стріляють так, що малюють переривчасту лінію на папері (2см лінія, 2см дірка ітд) до краю власного поля.

Оскільки лучник попадає всією лінією, то в цьому варіанті треба не ставити цятку і відбивати з іншого боку, а складати папірчик і дивитися на світло чи було попадання по хрестиках, чи лініях.

Якщо було попадання в голову – забирається одне здоров’я. Якщо в руку – військовий не може стріляти впродовж двох ходів. Якщо в ногу – він не може рухатися впродовж всієї гри.

Це – не офіційні правила. Їх можна змінювати як завгодно. Робити обмеження на кількість ходів та пострілів, додавати нові роди військ, збудувати штаб, домовитися що ходи виконуются одночасно (при цьому можна закривати свою половину поля одне від одного) тощо.

Недоліком цієї гри є необхідність постійно користуватися ґумкою.

Ось сторінка з повними правилами (анлійською):

https://www.instructables.com/PAPER-GAMING-Pencil-wars/

Про інші ігри на папері можна почитати на наступній сторінці: